ПОСТРО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., перех.
1. рідко. Поставити в ряд, рядами; поставити, розмістити в певному порядку; вишикувати. От уже построїли некрут в лави: один за одним, один за одним (Мирний, II, 1954, 116); — Мене звуть Олена Пилипівна, — сказала вчителька. — Я вас зараз построю, ми послухаємо, що скаже директор, і підемо у свій клас (Ів., Таємниця, 1959, 10); Заїхали [трактористи] на колгоспне подвір’я. Співак перший сплигнув на землю, построїв трактори в ряд і махнув рукою — глушити мотори (Головко, І, 1957, 406).
2. розм., рідко. Те саме, що побудува́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 381.