ПОСТРІ́ЛЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до постріля́ти 1, 2. Горять хати, й розкидані між ними лежать постріляні бандитами брати, і сестри, й матері… (Сос., II, 1958, 465); Казав козак, казав бурлак: — Дівчинонько-рибчинонько!.. Ой, дай жупан шматований, Що турками шанований, Що сонечком побіляний, Що кулями постріляний (Щог., Поезії, 1958, 57); Козак Покута може назвати декілька сотень великих і дрібних островів на Дніпрі і в плавнях, але скільки разів він був порубаний і постріляний, цього не запам’ятав (Панч, Гомон. Україна, 1954, 10); // у знач. прикм. Повернувся [Микола] з моря ледве живий. Посічений, постріляний, без ноги (Кучер, Трудна любов, 1960, 8); // у знач. ім. пострі́ляні, них, мн. Ті, кого вбили пострілом з вогнепальної зброї. Біля жандармського поста лежали під тином постріляні (Літ. Укр., 20.VI 1967, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 381.