ПОСТУДИ́ТИ, студжу́, сту́диш, док., розм. Подути, подмухати (звичайно на щось гаряче, розпечене тощо). Сьорбнув [Коваль] двічі, постудив і одіклав ложку. Гаряча [каша] (Кучер, Трудна любов, 1960, 313); Штурмбанфюрер вдав, що не зауважив стану свого співрозмовника, зняв зі свічки нагар, постудив на опечений палець (Загреб., Диво, 1968, 355).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 382.