ПОСТУ́КАТИСЯ, аюся, аєшся, док. Постукати (в двері, у вікно), даючи знати про свій прихід, прохаючи дозволу зайти до хати, кімнати. Наймичка перегодила трохи, вирядила крамарку до крамниці й постукалася до Пріськи (Л. Янов., І, 1959, 291); Хтось постукався у двері (Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 178); Взимку 1944 року.. постукався до мене ввечері худорлявий, несміливий юнак і сказав, що приїхав з міста Жмеринки (Смолич, VI, 1959, 77); * Образно. Лариса не могла знати, яке видіння постало перед його очима. Ні, то не видіння — то кострубатим пальцем постукалось до пам’яті босоноге дитинство (Руд., Остання шабля, 1959, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 382.