ПОСУ́ДОК, дку, ч., збірн., діал. Посуд. Украла дещо з посудку (Сл. Гр.); Заметушилася двірська челядь, кайданами бряжчать раби, дзвенить коштовний посудок, реве жертовна худоба (Дн. Чайка, Тв., 1960, 200).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 390.