ПОТАХА́ТИ, а́є, недок., ПОТА́ХНУТИ, не, док., діал. Зменшуватися. В коновочці все мід потахає, вже дівчині розуму не стає (Сл. Гр.); // Стухати (про пухлину). Проспавшися, почув [чоловік], що біль в нозі зменшився і пухлина потахає (Фр., XI, 1952, 342).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 398.