ПОТВЕ́РЕЗУ, присл., діал. У тверезому стані. На другий день ми пішли до його уже потверезу і балакали (Сл. Гр.); І що за пляшкою придбали їх батьки, — Вони [теперішні людці] потве́резу протринькали і на́тще (Г.-Арт., Байки.., 1958, 185).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 399.