ПОТВО́РИЩЕ, а, с. Збільш.-зневажл. до потво́ра. Відчинила [Оксана] миттю скриньку, в три вузли звила хустинку та що сили як гукне: — Згинь, потворище страшне! (Забіла, У.. світ, 1960, 137); * Образно. Чотирнадцять танків, потворищ із сталі, Підбив він з гармати тепер і раніше (Нех., Дорога.., 1945, 8); *У порівн. В інші дні Число ще бачив у вогні, Жорстоке, люте і криваве,У крицю коване, в броні, У нашій рідній стороні, Немов потворище безглаве (Мал., Серце.., 1959, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 399.