ПОТЕБНЯ́, і́, ж. Шкіряна лопать з боків сідла. На ньому [коневі] вершник мовчазливий: схилилась постать нежива, на гриві б’ється голова; вже він не править поводами, нога заклякла в стремені, і кров широкими струмками тече у нього з потебні… (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 182).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 400.