ПОТЕЛЕ́ПАТИ, аю, аєш, док., розм.
1. неперех. Піти повільно; поплентатися. Куди чоловік не потелепав би за тими крейцарищами, аби тілько деруном як гортанку загатити й у хаті трохи посидіти (Ков., Тв., 1958, 38).
2. перех. і неперех., ким, чим. Потрясти, потрусити. Сливку.. потелепав, та й не впала не їдна [одна] (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 401.