ПОТЕНТА́Т, а, ч., заст. Володар. Потентат — вельможа всесильний, могутній (Фр., IV, 1950, 536); Перед його очима виринають постаті знаних йому дук та вельмож, усяких родових потентатів, що то ще в лоні матері дістають право на марнотрачення мільйонів (Круш., Буденний хліб.., 1960, 113).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 402.