ПОТЕ́РТІСТЬ, тості, ж.
1. рідко. Стан за знач. поте́ртий 2, 3.
2. Натерте місце на тілі. Вона [упряж] повинна бути міцною і легкою, еластичною і зручною для коня, не робити потертостей, не заважати рухам (Конярство, 1957, 178).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 405.