ПОТОЛКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм., рідко. Те саме, що поговори́ти. — Який панич? Тепер нема панів. Тепер воля! — Потолкуй, потолкуй мені! — грозиться Гамза з рундука (Мирний, IV, 1955, 188); — Підемо до старости, потолкуємо про все, а він хай справляється в місті (Стельмах, І, 1962, 364).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 414.