ПОТО́МНИЙ 1, а, е. Який здійснюється за томами, том за томом. Потомний вихід у світ творів В. І. Леніна.
ПОТО́МНИЙ2, а, е.
1. поет. Те саме, що прийде́шній. «Я, цар царів, я, сонця син могутній, собі оцю гробницю збудував, щоб славили народи незчисленні, щоб тямили на всі віки потомні імення…» (Л. Укр.. І, 1951, 252); Вклонися, моя Україно, цим людям величним і скромним.. Ти словом достойним розкажеш своїм поколінням потомним, Чому їм.. пошану твій вдячний народ оддає (Бажан, Роки, 1957, 258).
2. у знач. ім. пото́мний, ного, ч.; пото́мна, ної, ж.; пото́мні, них, мн., діал. Нащадок, нащадки. Ніколи ніякий поет ані артист не творив на те, щоб показати сучасним чи потомним ідеал краси (Фр., XVI, 1955, 293); Жінка Петра Онуфрака, потомна отого війта, .. твердо казала, що вона знає, що тут у Яршици є Довбушеві скарби (Хотк., Довбуш, 1965, 424).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 415.