ПОТРАПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОТРА́ПИТИ, плю, пиш; мн. потра́плять; док.
1. неперех., куди, в кого — що, також чим, заст. перех. Кидаючи, просовуючи, спрямовуючи що-небудь, досягати когось, чогось, того, що треба. Потрапляти каменем у вікно; Хомиха націлилась ниткою до вушка та й не потрапила (Н.-Лев., І, 1956, 72); [Клітемнестра (до Егіста пошепки):] Нам треба два мечі. Ти нагостри. Ти бий його, а я її потраплю (Л. Укр., II, 1951, 333); Схвильований, він довго не міг потрапити рукою в рукав халата (Грим., Кавалер.., 1955, 33); // Проходити, проникати крізь щось. В його руки й ноги трусились так, що він ледве знайшов двері й потрапив в них (Н.-Лев., III, 1956, 302); Трудно було потрапити до воріт. Рвачкий вітер бив у лице, снігом заліплював очі (Коцюб., І, 1955, 31); // Влучати в якусь ціль (про камінь, кулю, бомбу і т. ін.). Рубін кує і сам відчуває, що рука у нього б’є не так, що молоток не потрапляє куди треба (Сенч., Опов., 1959, 6); Серце нило в Соломії од жалю й тривоги. Їй легше було б, коли б куля потрапила в неї (Коцюб., І, 1955, 358); На щастя, бомба не потрапила в рейки і колію можна було відремонтувати (Ткач, Крута хвиля, 1954, 35); // Наштовхуватися на що-небудь, намацувати щось, провалюватися кудись. От вона лягає на холодне дно й потрапляє лицем на дні на свою дитину (Н.-Лев., II, 1956, 91); Я з задоволенням крокував за Леночкою, наштовхуючись на неї в темряві й потрапляючи ногою в глибокі калюжі (Ю. Янов., II, 1954, 8); Замість дверей він налапав драбину й звалив її, потрапив на діжку з водою, скинув кружок і шубовснув у воду обома руками (Н.-Лев., II, 1956, 270); Ліве колесо потрапило в невидиму калабаню, тачка брикнула задом, і Йоньку швиргонуло в потік (Тют., Вир, 1964, 227); // Падаючи, пливучи, летячи і т. ін., опинятися десь. Вологий і лапатий сніг обліплював одяг, потрапляючи за комір, він швидко танув (Грим., Кавалер.., 1955, 253); Водяна пара потрапляє в повітря завдяки випаровуванню з поверхні морів, рік, озер і боліт (Фіз. геогр., 5, 1956, 88); Одна кроква з палаючими латами та куликами впала в сіни і потрапила Соломії в потилицю (Н.-Лев., VI, 1966, 416); Брова в Наполеона смикнулася, наче в око щось потрапило (Кочура, Зол. грамота, 1960, 180); // із сл. погляд, очі. Спинятися на комусь, чомусь. Він вдоволено посміхався до кожного, на кого потрапляв його погляд (Шовк., Інженери, 1948, 323).
◊ [І] в сту́пі не потра́пити — те саме, що [І] в сту́пі не влу́чити (див. влуча́ти); Потрапля́ти (потра́пити) в но́гу — те саме, що Іти́ (ступа́ти і т. ін.) в но́гу (див. нога́). Мажарин бере мене за лікоть і безцеремонно притискає до себе. Деякий час не можемо потрапити в ногу, а потім маршируємо, як треба (Вільде, Сестри.., 1958, 307); Потрапля́ти (потра́пити) в тон (ритм, такт і т. ін.) чого, який — починати діяти згідно з іншими, за певними правилами, канонами. Захар мужнів духом,.. потрапляючи в дужий ритм великої перебудови країни (Ле, Право.., 1957, 34); Леночка розповідала, вживаючи книжних зворотів мови, вона все хотіла потрапити в газетний тон (Ю. Янов., II, 1954, 10); Потрапля́ти (потра́пити) у [са́му] ціль (то́чку): а) робити або говорити саме те, що треба. — Вони [селяни] мене бояться.. — З якої речі? — У мене таке враження. — О-о, — зрадів Сергій. — Потрапили у саму точку (Тют., Вир, 1964, 160); б) бути доцільним у даній ситуації. Натяк її одразу потрапив у ціль, породивши в ньому страх (Шиян, Баланда, 1957, 123).
2. неперех. Приходити кудись, опинятися в якому-небудь місці, досягати мети своєї подорожі. Прибігши на Поділ, бурсак одразу потрапляв до Житнього базару (Ю. Янов., II, 1954, 195); Капітан потрапляє у велику, яскраво освітлену залу (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 8); Будьте ласкаві подати свою адресу, щоб я міг потрапити до Вас (Коцюб., III, 1956, 265); Ми були несказанно раді, потрапивши в степовий заповідник Асканія-Нова, який і був останнім пунктом нашої екскурсії (Ле, Право.., 1957, 5); // Ідучи або їдучи, знаходити те, що треба. Усе штовхав [пан] погонича кулаком у спину, як тільки той не потрапляв на добру дорогу (Н.-Лев., II, 1956, 204); Завиває хуртовина, Вітер валить з ніг; Не потрапиш, де хатина, — Все засипав сніг (Граб., І, 1959, 533); // Опинятися в певному середовищі, на місці яких-небудь подій, серед когось. З криничан на губернський з’їзд Рад потрапило їх лише двоє: вона та Нестір Цимбал (Гончар, II, 1959, 165); Хворий швидко поправлявся. Він мріяв, щоб до кінця війни потрапити на фронт (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 18); Вісімнадцятирічним юнаком потрапив Артемко в щорсівську дивізію ротним фельдшером (Хижняк, Килимок, 1961, 26); Я потрапив у гурт колгоспників на одній із середніх лав у залі (Ле, Опов. та нариси, 1950, 187); // перев. док., розм. Влаштуватися на роботу, навчання і т. ін. Вийшовши з університету і шукаючи посади, потрапив у телеграф, де й прослужив.. коло 2 років (Сам., II, 1958, 389); Я мріяв стати художником, я малював дома і брав приватні уроки малювання, мріючи коли-небудь потрапити в Академію художеств хоч вільним слухачем (Довж., І, 1958, 14).
3. неперех. Опинятися в певних умовах, обставинах (перев. поганих, несприятливих). [Єгор Іванович:] Дітей поховайте, щоб під кулі не потрапляли (Ю. Янов., III, 1959, 119); Курбалі здавалося, ніби із задухи він раптом потрапив у свіже, живуще повітря (Досв., Вибр., 1959, 194); — Винен пан, а не я.. — З такими думками, діду, не тільки на каторгу, а й на шибеницю можна потрапити (Стельмах, І, 1962, 450); На тимчасово окупованій ворогом Україні старі мої вчителі потрапили в біду: позбавлені пенсії, жили дуже тяжко (С. Ол., З книги життя, 1968, 71); Судно потрапило в сильний шторм і, зірвавшись з якоря, трохи не загинуло в морі (Видатні вітч. географи.., 1954, 22); * Образно. Я іду. Я зупиняюсь. Думам До полону потрапляю вмить… (Дор., Серед степу.., 1952, 103); // Зазнавати якогось впливу, ставати залежним від кого-, чого-небудь. Вільні селяни поступово потрапляли в залежність від великих землевласників (Іст. середніх віків, 1955, 42); // Бути спійманим, опинятися в пастці, сітях і т. ін. (про тварин). Риба потрапила в сіті; * Образно. Вона [Марія] потрапила в пастку, хижо й підступно підготовлену ворогом пастку, з якої не було порятунку (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 120).
◊ Потрапля́ти (потра́пити) в лабе́ти див. лабе́ти.
4. неперех. Діставатися, припадати кому-небудь; ставати чиєюсь власністю, чиїм-небудь надбанням. Старий Серебренников посідав на дільниці місце робочого вола. Неприємна й брудна робота завжди потрапляла до нього (Ю. Янов., II, 1954, 101); Вирішено було також надати допомогу бідноті.., стежачи за тим, щоб допомога ця потрапила кому слід (Гончар, II, 1959, 54); — Роздягайтеся. Який же я радий! — кинувся Левицький знімати з нього благеньке пальто та крислатий поярковий капелюх, який невідомо звідки і як потрапив до поета (Тулуб, В степу.., 1964, 406); // Надходити до кого-, чого-небудь, кудись; бути включеним до складу чогось. — Літературу стали бачити. Своєї техніки ще немає, — на гектографі. Правда, деяка нелегальщина і з-за кордону потрапляє… (Головко, II, 1957, 406); Улюбленим заняттям Антосі було малювання. Її малюнки не раз потрапляли на виставку творчості юних художників (Донч., Секрет, 1947, 77); Варто було якійсь звістці потрапити в тюрму, як внутрішня «пошта» негайно розносила її по всіх камерах (Хижняк, Тамара, 1959, 151); — Недавно.. до геологорозвідувального управління потрапив план Гаврилівської мідної рудні (Донч., II, 1956, 11); // Ставати частиною чого-небудь. До літературної мови потрапляла.. певна кількість лексики термінологічної, зокрема публіцистичної (Пит. походж. укр. мови, 1956, 24); // із сл. під ноги. Опинятися на дорозі в кого-небудь, перешкоджаючи рухатися. Під ноги раз у раз потрапляли якісь корчі й вирване із землі коріння (Кучер, Чорноморці, 1956, 380); * Образно. Використовуючи його [Грибовського] для загарбницької мети, німецькі фашисти не вірили жодному його слову й зневажали його, як людський покидьок, який завжди потрапляє під ноги на непрямих шляхах міжнародної політики (Довж., І, 1958, 293).
◊ На о́чі потрапля́ти (потра́пити) див. о́ко1; На язи́к потрапля́ти (потра́пити) кому — ставати об’єктом розмов, дотепів, жартів і т. ін. — Вже не бундючиться [Чепур]. Він нахаба. Але — боягуз.. — Вам же й потрап на язик, Ярино Іванівно, — посміхнувся я (Збан., Малин. дзвін, 1958, 226); Потра́пити на [го́стрі (голо́дні)] зу́би див. зуб; Потрапля́ти (потра́пити) до рук (в ру́ки) див. рука́; Потрапля́ти (потра́пити) під ру́ку (під ру́ки) див. рука́.
5. перех. і неперех., часто з інфін., розм. Могти, вміти що-небудь робити. Ото і почав [Антосьо] примічати, як там ногами виробляють танцюючи, а прийде додому, то й собі так потрапляє (Свидн., Люборацькі, 1955, 166); Коли я примотував шпагатом до очерету обидва боки каючка, я відчув, що неабияк нервуюсь, бо все не потрапляв як слід туго примотати, щоб човен не рухався (Досв., Вибр., 1959, 410); [Тетяна:] Я не потраплю з вами співати, а може й пісні такої не знаю, яку ви знаєте (Котл., II, 1953, 49); Занести шаблю вже не потраплю… (Драч, Поезії, 1967, 168); // Орієнтуватися в чому-небудь. Вхопила я кошик, вибігла з шинку та й не потраплю, куди мені додому йти (Н.-Лев., III, 1956, 264); Нічого сам не потрапивши, він повернувся за порадою до свого давнього приятеля Чижика, секретаря в суді (Мирний, І, 1949, 384); // Встигати за ким-небудь, рівнятися з кимсь у чомусь. Катря збивалася з рівної ходи, і він мусив знову й знов потрапляти за нею (Кучер, Трудна любов, 1960, 363); [Микита:] Пава, панянка… [Одарка:] Куди ж нам до вас рівнятись? Ми за вами й не потрапимо!.. То ти з себе удаєш панича, а ми люде прості… (Кроп., І, 1958, 73); // Встигати прибути куди-небудь, зробити щось у визначений час. Ну й ми потрапили орати — саме в дощ (Сл. Гр.); [Ком. флагмана:] Коли сьогодні повернемось до Севастополя, то якраз потрапите на жнива (Корн., І, 1955, 71).
6. неперех., розм. Те саме, що потрафля́ти 1. [Вареник:] І куди тільки та совість поділася? Як я, то кожному погоджаю, кожному потрапляю, щоб якнайкраще!.. (Кроп., II, 1958, 195); Важко, ох важко талановитому сільському художнику потрапляти мистецькому смаку.. вередливих замовників (Ковінька, Кутя.., 1960, 8); [Бруклі:] Тії пані завжди химерують, усе їм не потрапиш (Л. Укр., III, 1952, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 420.