ПОТРИВО́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до потриво́жити. Потривожена його пильним поглядом, опустила очі Марина (Мушк., Серце.., 1962, 119); Потривожене густим бевкотом дзвонів вороння кричало біля соборної дзвіниці (Збан., Сеспель, 1961, 205); Потривожений пил, що досі тихо спочивав в меблях, тепер курився димом та крутився в повітрі (Коцюб., II, 1955, 88); Потривожене веслом, тихо засичало латаття (Тют., Вир, 1964, 304).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 423.