ПОТРИМА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. Триматися якийсь час, ще трохи. Я образився і більше не доторкнувся до керма.. Подумаєш, вже й за руль потриматись не можна? (Збан., Мор. чайка, 1959, 6); [Огнєв:] Вас, професоре, з гвардійцями просимо, потримайтесь на цьому зручному горбочку один лише день (Корн., II, 1955, 44); — Славний [дощ], коли б іще тепло потрималось, — теж поглянув на потемніле небо Іван Руденко (Стельмах, II, 1962, 212).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 424.