ПОТРО́ШЕЧКУ, ПОТРО́ШЕЧКИ, присл., розм. Пестл. до потро́шку. — Ведмедиком лежати буду я, — Вигадує Хлоп’я, — Гарчатиму на вас, мов хочу похапати, А ви кажіть мені: Ведмедику, цить, цить! У рот гостинчики потрошечку кладіть (Гл., Вибр., 1951, 152); Але Йван набив мішок, — утрусився, — сип іще! Уже невдоволена Скибиха досипала потрошечку (Головко, І, 1957, 331).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 427.