ПОТРУЇ́ТИ, ую́, у́їш, док., перех.
1. Умертвити отрутою всіх або багатьох. [Вівдя:] Як вже й діти, борони боже, підуть упоперек родителям, то краще їх маленькими потруїти!.. (Кроп., II, 1958, 128); [Устя:] Не ножем, так потрую вас усіх увечері, сама отруюся, а знущань над нами більше не буде (Собко, П’єси, 1958, 22).
2. Зробити отруйним, просочити отрутою все або багато чого-небудь, більшу частину чогось. — Не знать що вигадують: буцімто турки колодязі потруїли (Кв.-Осн., II, 1956, 126); — Скажи своїм господарям, нехай облишать свої діла мерзенні. Навіщо воду потруїли в криницях? (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 164).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 428.