ПОТРЯСА́ЮЧИЙ, а, е.
1. рідко. Дієпр. акт. теп. ч. до потряса́ти.
2. у знач. прикм. Який справляє сильне враження, глибоко хвилює, зворушує. Хвилю ще стояли арештанти і поліціяни [поліцаї], мов причаровані, над тою по-трясаючою картиною (Фр., І, 1955, 317); Потрясаючу поему присвятив героїзмові дружин декабристів — російських жінок — Некрасов (Рильський, IX, 1962, 148); // Надзвичайно сильний. Новий потрясаючий окрик прошиб похмуру тишину лісу (Коб., II, 1956, 188); Петербург справив на юнака таке потрясаюче враження, що в ту ніч і в сні ввижалося йому це казкове місто (Бурл., Напередодні.., 1956, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 430.