ПОТУ́ЛЬНИЙ, а, е, діал. Покірний, поступливий. Присягався [Івась] в дусі, що буде такий добрий, тихий, потульний та послушний кождому, як ягнятко (Фр., IV, 1950, 487); За веселу й потульну вдачу йому прощали навіть те, що завів він у загоні.. військові традиції (Смолич, V, 1959, 691).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 432.