ПОТУ́ПИТИСЯ див. поту́плюватися.
ПОТУПИ́ТИСЯ, ту́питься; мн. поту́пляться; док. Стати тупим (про все або багато чого-небудь). Федір обдивлявся серпи, чи не пощербилися, не потупилися (Мирний, IV, 1955, 222); — Коли всі були поранені й мечі потупились, .. він сказав: «Воїни, не посоромимо землі Руської, поляжемо тут кістьми» (Довж., І, 1958, 294).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 432.