ПОТУРА́ННЯ, я, с. Дія за знач. потура́ти 1, 4. Насамперед написав [Годієра] донос про свою хазяйку паню Суботову, у якої відкрив любов до селян, потурання їх забаганкам (Фр., VIII, 1952, 91); — Мені краще, ніж будь-кому з вас, відомо, якими мають бути хімічні лабораторії, як організувати й провадити в них роботу. І це право своє я використовуватиму в повній мірі. Ніяких потурань нікому (Шовк., Інженери, 1956, 127); При потуранні правлячих кіл Заходу гітлерівська Німеччина розв’язала другу світову війну (50 р. Вел. Жовтн. соц. рев., 1967, 18); Сирота [Тарас], що зазнав уже людського глуму й потурання, він так і прикипів до місця, дослухаючись до кожного слова цієї пісні (Вас., Вибр., 1950, 208).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 433.