ПОТІСНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., перех.
1. Змусити посунутися, відсунутися. * Образно. Клуб у їхньому селі — новий. Він би без сорому став поруч міських, а деякі й потіснив би високим цегляним плечем (Мушк., Серце.., 1962, 55); // Примусити відступити, відійти кудись. Павло сів відпочити і пригадав, як колись він ніс цією стежкою консервовану кров, а ворог саме пішов в атаку й потіснив матросів до скелі (Кучер, Голод, 1961, 440).
2. Тіснити якийсь час.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 411.