ПОХАЗЯЙНУВА́ТИ і рідше ПОХАЗЯЇНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.
1. Док. до хазяйнува́ти, хазяїнува́ти. В неї, окрім сього двору, не було ні садиби, ані кроку землі своєї: усе спродане.. Князь то так, панотець її вельможний, — похазяйнував (Вовчок, І, 1955, 259); Побита рама висіла тілько на одному прибої.. — Та хто б се такий був тут? Похазяїнував добре (Мирний, IV, 1955, 190).
2. Хазяйнувати якийсь час. — Я йду з села днів на чотири. Негайна справа є. Доведеться тобі похазяйнувати тут замість мене (Донч., II, 1956, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 443.