ПОХВА́ЛЬНО. Присл. до похва́льний. Оглянув [Шеффель] нутро фабрики, розмірив, що, як і куди, і висказався дуже похвально про будову (Фр., V, 1951, 383); У вільні години він виїжджав на човні до місць, відомих лише йому, і витягав з них таких великих сомів, що всі заздрили і похвально прицмокували язиками (Чаб., Балкан. весна, 1960, 22); // у знач. присудк. сл. Гідно похвали. [Лікар:] Малюйте, панночко мила, се похвально і для панночки воно теє… показна річ (Л. Укр., II, 1951, 35); — Бути рішучим — похвально, але бути далекоглядним — обов’язок державного діяча (Кочура, Зол. грамота, 1960, 365).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 445.