ПОХВАТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Схопити все або багато чого-небудь, усіх або багатьох, по одному; похапати. Та нехай би і не послухав її [Явдоху] хто? Так зараз і нашлеть [нашле]: або свиня бублики похвата, або собака олію вип’є (Кв.-Осн., II, 1956, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 445.