ПОХОВА́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до поховання; похоронний, погребальний. Серед поховальних пам’яток древньої Русі чи не найцікавішою є так звана «Чорна могила» в Чернігові (Рад. Укр., 26.II 1964, 3); Поховальний обряд; Поховальний культ; // Признач. для поховання. Люди бронзового віку Поінгулля свої естетичні смаки втілили не тільки в скульптурі, але й в тих малюнках, якими вони прикрасили поховальну кам’яну скриню — своєрідний саркофаг (Наука.., 8, 1970, 35); Поховальна споруда; Поховальне спорядження; // Який здійснює, організує поховання (у 1 знач.). Тепер місто мало все, що належиться порядному, сповненому самоповаги і пихи місту: магістрат, собор, університет, поліцію, поховальне бюро і банк (Загреб., Шепіт, 1966, 169).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 454.