ПОХОВЗНУ́ТИСЯ і ПОХОВЗТИ́СЯ, зну́ся, зне́шся, док., діал. Посковзнутися. Якийсь хлопчик перебігав дарабами і, поховзнувшися, падає у воду (Хотк., II, 1966, 410); Вістря [меча] поховзлося по кості і застряло в лопатці, і звір ухопив боярина в свої страшні, залізні обійми (Фр., VI, 1951, 16); — Ліпше було би держатися землі і йти давнім убитим шляхом. Держись, щоби не поховзлася в житті (Коб., І, 1956, 185).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 455.