ПОХУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Хукати час від часу. Артем сидів за невеличким столиком у своїй ватянці і.. час від часу похукував у долоні (Підс., Віч-на-віч, 1962, 140).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 460.