ПОЦО́КАТИ, аю, аєш, док. Цокати (див. цо́кати1) якийсь час; цокнути кілька разів. Вершник обміряв очима колоди, нахилившись із коня, поцокав по них вербовим прутиком (Тют., Вир, 1964, 91); Під час вечері професор раз у раз відкладав виделку, щоб поцокати на своєму апараті (Смолич, І, 1958, 65).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 462.