ПОЦО́КУВАТИ, ую, уєш, недок. Цокати стиха або час від часу. Ходила [Мася], погойдуючись та підківками поцокуючи (Свидн., Люборацькі, 1955, 80); Двоє добрих коней визирали з стайні, поцокуючи оздобленими обротьками (Чаб., Балкан. весна, 1960, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 462.