ПОЦІ́ННИЙ, а, е, розм. Підхожий ціною. [Данченко:] Це земля добра і поцінна, і нема так близько іншої (Гр., II, 1963, 512); Ярмарок, зрозуміла річ, його цікавить надзвичайно: чи поцінна тепер худоба (Кос., Новели, 1962, 139).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 461.