ПОЦІНО́ВКА, и, ж., розм., рідко. Дія за знач. поціни́ти, поцінува́ти. В районі Карпо видурив дозвіл на купівлю хати, самотужки зробив поціновку й придбав хату за дурницю (Ю. Янов., Мир, 1956, 107).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 461.