ПОЧАТКІ́ВЕЦЬ, вця, ч. Автор (найчастіше молодий), який починає творчий шлях. Ми всі, здається, старші віком літератори, радимо початківцям багато читати (Рильський, III, 1956, 412); Як гармати в полі одлунали і на рейках засохла кров, я в твої [Харкове] гомінливі квартали початківцем смуглявим прийшов (Сос., І, 1957, 236); Опублікування першої книги початківця — свято не тільки для читача, для літератури, для молодого автора, але й для старшого письменника (Смолич, Перша книга, 1950, 46); // у сполуч. із сл., що означають професію, певне заняття. Особа, що починає працювати в якійсь галузі. Початківець-інженер; Робкор-початківець; Механізатор-початківець.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 464.