ПОЧВА́НИТИСЯ, нюся, нишся, док.
1. Док. до чва́нитися. Батько хотів почванитися перед сусідами сином і почав його зачіпать (Н.-Лев., І, 1956, 461); Антосьо любив почванитись і де треба було на своєму поставити (Свидн., Люборацькі, 1955, 161).
2. Чванитися якийсь час. Писар заїхав у хмари, думаючи почванитись трохи перед матір’ю (Н.-Лев., І, 1956, 105).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 466.