ПОЧЕРВОНИ́ТИ, ню́, ни́ш, перех. Док. до червони́ти. Сумно й серед лісу: вітри-суховії обголили його рясні віти, а ранні заморозки пожовтили та почервонили лист зелений (Мирний, III, 1954, 255); Зійшло сонце, почервонило будинки й затуманилось (Мик., II, 1957, 200).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 466.