ПОЧЕРЕ́З, прийм., із знах. в., зах.
1. Через. Шумно криштальнії хвилі Стрий, І Черемош, і Прут Почерез звори і скелі В вічній мандрівці несуть (Фр., XI, 1952, 409); Люд навколо нарікає, що вода затхнулася в криницях і джерелах, бо всі ж вони почерез хлів течуть (Л. Укр., II, 1951, 202); Почерез плоти понадвисала червона калина (Федьк., Буковина, 1950, 136); От здалека проти неї [Калини] йшов, підпертий на костурі, якийсь дідуган з торбою почерез плечі (Коб., III, 1955, 535); В ногах ліжка стоїть жінка з рушником почерез руку (Вільде, На порозі, 1955, 202); [Гриф:] Це ти [Фіделю] про друзів згадуєш тепер? А скільки раз ти мало не помер Почерез друзів? (Павл., Пальм. віть, 1962, 103).
2. Те саме, що крізь. Голос його [коваля] при тім ставав міцний та дзвінкий, як нагострена сталь, роздавався чутко почерез стук молотків (Фр., VII, 1951, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 467.