ПОЧЕСА́ТИСЯ, ешу́ся, е́шешся. Док. до чеса́тися. * Образно. А в лісі душно!..На дощ хмари, як собаки: то за вухом почешуться, а то зубами клац! клац! (Тич., І, 1946, 128).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 468.