ПОЧИ́СТИТИСЯ, и́щуся, и́стишся. Док. до чи́ститися. Треба було почиститись та побілитися, бо незабаром ждалися дворянські вибори (Мирний, III, 1954, 255); Юрко почистився й помився біля Мочаркового колодязя (Томч., Жменяки, 1964, 230).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 472.