ПОЧИ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до почи́стити. Двері блищали від політури та від мідяних почищених ручок (Гр., Без хліба, 1958, 83); Сестри-послушниці вносили через неї [хвіртку] коші з білими, вже почищеними головами капусти (Вільде, Сестри.., 1958, 436); У Жменяковому дворі стояла скирта свіжонамолоченої соломи, а коло неї розтрушена полова і почищене місце, де була молотарка (Томч., Жменяки, 1964, 206).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 472.