ПОЧМИ́ХУВАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. почми́хувати і звуки, утворювані цією дією. З печі почулося невдоволене почмихування (Логв., Давні рани, 1961, 153); Звідти [з вокзалу] доносились перегуки поїздів, важке почмихування паровозів (Цюпа, Грози.., 1961, 198).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 473.