ПОЧУДАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм. Удавати з себе чудака якийсь час. Цей велетень завжди був компанійським хлопцем. Правда, любив часом почудакувати (Трубл., Лахтак, 1953, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 476.