ПОШИ́РЮВАЧ, а, ч. Той, хто поширює що-небудь. Розправлялись козаки й міщани з активними поширювачами уніатства (Іст. УРСР, І, 1953, 191); // Про будь-який об’єкт, що сприяє поширенню чого-небудь. Зростає роль преси як збирача і поширювача зразків комуністичної праці (Ком. Укр., 4, 1962, 65); Бур’яни є поширювачами шкідників і хвороб культурних рослин (Хлібороб Укр., 1, 1965, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 483.