ПОШКАРУ́БИТИСЯ, иться, розм. Док. до шкару́битися. Брудна, зовсім потемніла від часу і випарів штукатурка пошкарубилась (Коцюба, Перед грозою, 1958, 68); // Стати жорстким (про шкіру).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 484.