ПОШКРЯ́БУВАТИ, ую, уєш, недок. Шкрябати час від часу. Дмитрик біг через лід, пошкрябуючи здоровими чобітьми (Коцюб., І, 1955, 134); Нараз Климові вчувається, ніби щось пошкрябує за дверима Віриної кімнати (Грим., Кавалер.., 1955, 193).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 486.