ПОШМО́РГУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Шморгати час від часу. Серед дітей і Андрійко Гребінок, міцно затискує в руці шапку, пошморгує носом (Збан., Сеспель, 1961, 373).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 487.