ПОШПАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Обмазати глиною стіни, щоб усунути щілини й тріщини. Другого дня Сиклета, зваривши обід, заходилась порядкувать в хаті: вимазала й вибілила хату, пошпарувала піч та припічок, помила образи (Н.-Лев., IV, 1956, 218); [Ганна:] Паски сама попекла… хату пошпарувала й вибілила (Кроп., II, 1958, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 487.