ПОШПЕ́ТИТИ, е́чу, е́тиш, док., перех., розм.
1. Полаяти.
2. Пошкодити, зіпсувати. Вона нічого, не згадує мені про кабана, що її картоплю пошпетив (Л. Янов, І, 1959, 86).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 487.