ПОШТИВНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., діал. Стати штивним, нерухомим, негнучким. Анна була бліда, неначеб з її лиця зникла остання крапелька крові, а з остраху губи її аж поштивніли (Коб., II, 1956, 176).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 489.